бешкетник


бешкетник
qavğacı

Українсько-турецький словник. 2009.

Look at other dictionaries:

  • бешкетник — а, ч. Той, хто робить, зчиняє бешкет; учасник, призвідник бешкету. || Учень, який систематично порушує дисципліну, пустує …   Український тлумачний словник

  • бешкетник — 1) (той, хто зчиняє бешкет), галабурдник, скандаліст, баламут; пробийголова, урвиголова, зайдиголова, шибайголова, паливода, розбишака; вар ят; хуліган (грубий порушник громадського порядку) 2) (той, хто порушує дисципліну, пустує), збиточник,… …   Словник синонімів української мови

  • бешкетник — іменник чоловічого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

  • вірґан — бешкетник …   Лемківський Словничок

  • збиточник — бешкетник, пустій, урвиголова [V] …   Толковый украинский словарь

  • галабурдник — бешкетник, скандаліст, баламут, урвиголова, зайдиголова, паливода, збитешник, шибеник …   Словник синонімів української мови

  • архаровець — рівця, ч., лайл. Бешкетник, босяк, волоцюга …   Український тлумачний словник

  • баламут — а, ч. 1) Той, хто сіє неспокій серед людей, підбурює на якісь учинки; бунтівник. || Той, хто поводиться задерикувато, чия поведінка виходить за межі норми; бешкетник. 2) Той, хто залицяється до жінок, настирливо домагається взаємності в коханні;… …   Український тлумачний словник

  • бешкетниця — і. Жін. до бешкетник …   Український тлумачний словник

  • гайдабура — и, ч., діал. Пустун, бешкетник …   Український тлумачний словник

  • галабурдник — а, ч., діал. Бешкетник …   Український тлумачний словник